Словник української мови у 20 томах

непрохіддя

НЕПРОХІ́ДДЯ, я, с., рідко.

Місце, по якому важко пройти, пробратися (про ліс, болото тощо).

Скінчилася багнюка, лишилося позаду непрохіддя, шлях стелився твердим каменем (П. Загребельний).

Словник української мови (СУМ-20)

Значення в інших словниках

  1. непрохіддя — непрохі́ддя іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
  2. непрохіддя — див. болото; гущавина  Словник синонімів Вусика