неробітниця

НЕРОБІ́ТНИЦЯ, і, ж., розм.

Та, хто не вміє виконувати якої-небудь роботи, не вміє працювати.

Узяли невістку неробітницю (Сл. Б. Грінченка).

Значення в інших словниках

1. неробітниця — неробі́тниця іменник жіночого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. неробітниця — Неробітниця, -ці ж. Неумѣющая работать, не работница. Узяли невістку неробітницю. Чуб. V. 723.  Словник української мови Грінченка