нечепура

НЕЧЕПУ́РА, и, ч. і ж.

Людина, яка в побуті, одязі, особистих речах і т. ін., не дотримується чистоти, порядку, правил гігієни.

Мелашка сама додивлялась при вдяганні [Богдана], осмикувала легкий малиновий кунтуш, витирала ганчірками порох на шаблі. – А то побачить пані Мотрона нелад у строї, ще нечепурою назве мене... (Іван Ле);

Вовка написав обіцянку тримати всі книжки й зошити, як новенькі. Подумайте, мій нечепура Вовка – і таке обіцяє! (О. Іваненко).

Значення в інших словниках

1. нечепура — нечепу́ра іменник чоловічого або жіночого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. нечепура — див. брудний; неохайний  Словник синонімів Вусика
3. нечепура — -и, ч. і ж. Неохайна, нечепурна людина.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. нечепура — НЕЧЕПУ́РА розм. (неохайна людина — у побуті, в одязі, особистих речах і т. ін.), НЕЧУПА́РА розм., СВИНЯ́ зневажл., лайл., СВИНО́ТА підсил., СВИ́НТУС фам.; ЗАМАЗУ́РА розм., ЗАМУ́РЗА розм. рідше, НЕВМИВА́КА розм. (перев. про дітей — брудний).  Словник синонімів української мови
5. нечепура — Нечепу́ра, -ри, -рі; -пу́ри, -пу́р  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. нечепура — НЕЧЕПУ́РА, и, ч. і ж. Неохайна, нечепурна людина. Мелашка сама додивлялась при вдяганні [Богдана], осмикувала легкий малиновий кунтуш, витирала ганчірками порох на шаблі.  Словник української мови в 11 томах
7. нечепура — Нечепура, -ри об. Неряха. Та то, каже, така нетіпаха, нечепура — куди їй. Рудч. Ск. II. 48.  Словник української мови Грінченка