нечепура
НЕЧЕПУ́РА, и, ч. і ж. Неохайна, нечепурна людина.
Мелашка сама додивлялась при вдяганні [Богдана], осмикувала легкий малиновий кунтуш, витирала ганчірками порох на шаблі. — А то побачить пані Мотрона нелад у строї, ще нечепурою назве мене… (Ле, Хмельницький, І, 1957, 241);
Вовка написав обіцянку тримати всі книжки й зошити, як новенькі. Подумайте, мій нечепура Вовка — і таке обіцяє! (Ів., Таємниця, 1959, 18).
Словник української мови (СУМ-11)