нещасливець
НЕЩАСЛИ́ВЕЦЬ, вця, ч.
1. Той, хто не мав успіху, удачі, талану в чому-небудь, кому не поталанило, не пощастило в чому-небудь.
Збирає вудки нещасливець, На другий бік убрід бреде (С. Воскрекасенко);
Через голову касира він гукнув нещасливцям: – Гей, малеча, хто швиденько принесе куль соломи – пропустимо в театр! (М. Стельмах).
2. Той, хто зазнав багато лиха, кривди, поневірянь і т. ін.; безталанник, нещасник.
Тільки деякі нещасливці закривають лице руками і в гіркому розпачі стогнуть. (Леся Українка).
Словник української мови (СУМ-20)