ниць
НИЦЬ, присл., перев. з дієсл. упасти, лежати, припадати і т. ін.
Обличчям вниз; на животі; протилежне горілиць.
Корній нічого не чув і лежав, упавши обличчям ниць на стіл, мов мертвий (Б. Грінченко);
Ниць лежить в тіні акацій Оленчук, поклавши голову на руки (О. Гончар);
Хочеться впасти ниць і ридати від злоби, від свідомості непоправного лиха (Іван Ле);
* Образно. В попелі згарищ лежала ниць колись така весела і гомінка вулиця Свердлова (Н. Рибак);
// На колінах, схиливши голову до самої землі.
Вона зупинилася за три кроки від падишаха і впала перед ним ниць (З. Тулуб);
Отець Василь стояв навколішки, упавши ниць перед владичицею неба (М. Старицький).
Словник української мови (СУМ-20)