ниць

НИЦЬ, присл., перев. з дієсл. упасти, лежати, припадати і т. ін. Обличчям вниз; на животі; протилежне горілиць.

Корній нічого не чув і лежав, упавши обличчям ниць на стіл, мов мертвий (Гр., І, 1963, 428);

Ниць лежить в тіні акацій Оленчук, поклавши голову на руки (Гончар, II, 1959, 278);

Хочеться впасти ниць і ридати від злоби, від свідомості непоправного лиха (Ле, Мої листи, 1945, 197);

*Образно. В попелі згарищ лежала ниць колись така весела і гомінка вулиця Свердлова (Рибак, Час.., 1960, 232);

// На колінах, схиливши голову до самої землі.

Вона зупинилася за три кроки від падишаха і впала перед ним ниць (Тулуб, Людолови, II, 1957, 243);

Отець Василь стояв навколішки, упавши ниць перед владичицею неба (Стар., Облога.., 1961, 66).

Значення в інших словниках

1. ниць — (обличчям вниз) долілиць, долічерева.  Словник синонімів Полюги
2. ниць — ниць прислівник незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
3. ниць — пр., ницьма, долілиць, лицем до землі; (як) на животі, (куди) на живіт.  Словник синонімів Караванського
4. ниць — присл., перев. з дієсл. упасти, лежати, припадати і т. ін. Обличчям униз; на животі; прот. горілиць. || На колінах, схиливши голову до самої землі.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. ниць — НИЦЬ, присл., перев. з дієсл. упасти, лежати, припадати і т. ін. Обличчям вниз; на животі; протилежне горілиць. Корній нічого не чув і лежав, упавши обличчям ниць на стіл, мов мертвий (Б.  Словник української мови у 20 томах
6. ниць — па́дати / впа́сти на колі́на (навко́лішки, ниць) перед ким і без додатка. 1. Виявляти кому-небудь велику шану. Гірко, принизливо було Ганні відчути себе відстороненою. Чи давно ще падали перед нею ниць, пісень про неї співали (О. Гончар).  Фразеологічний словник української мови
7. ниць — НИЦЬ (обличчям униз — лежати, падати тощо), ДОЛІ́ЛИЦЬ, НИ́ЦЬМА розм., НИЧКО́М розм., ДОЛІЧЕ́РЕВА розм. — На коліна! — пошепки тюкнув на Омелька старий та сивий.. ризничий, сам падаючи ниць перед царем (О.  Словник синонімів української мови
8. ниць — I. Ниць нар. Ниць, ничкомъ. Він так ниць і гепнувся. Мнж. 131. --------------- II. Ниць, -ці ж. = нить 1. Сидить дівка в темниці, шиє чепець без ниці. Ном. № 145 (стр. 295).  Словник української мови Грінченка