ниций

НИ́ЦИЙ, а, е. Негідний, підлий, ганебний.

[В’язень-лицар:] Знав, проклятий [король], як покарать мене. В той день, як він мене сюди закинув, .. він підписав декрет, що він касує і тортури, й страту в своїй державі — ниций лицемір! (Л. Укр., II, 1951, 186);

— Трохи незграбний… — думала про нього Тетяна, — а такий сердечний… і мимохіть порівнювала з Мамієм. Той красивий, як намальований, з ницою душею спесивця, цей — приязний і соромливий, з одвертим серцем дитини (Добр., Тече річка.., 1961, 191).

Значення в інших словниках

1. ниций — ни́ций прикметник  Орфографічний словник української мови
2. ниций — Підлий, негідний, ганебний, низький, падлючий.  Словник синонімів Караванського
3. ниций — -а, -е. Негідний, підлий, ганебний.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. ниций — НИ́ЦИЙ, а, е. Негідний, підлий, ганебний. [В'язень-лицар:] Знав, проклятий [король], як покарать мене. В той день, як він мене сюди закинув, .. він підписав декрет, що він касує і тортури, й страту в своїй державі – ниций лицемір!...  Словник української мови у 20 томах
5. ниций — НЕГІ́ДНИЙ (який здатний на ганебні вчинки, якому властиві негативні моральні якості і т. ін.; ужив., зокрема, як лайливе слово при звертанні тощо), ПОГА́НИЙ, ПРЕПОГА́НИЙ підсил., НЕПОДО́БНИЙ рідше, БРИДКИ́Й підсил., ГИДКИ́Й підсил., МЕРЗЕ́ННИЙ підсил.  Словник синонімів української мови
6. ниций — Ни́ций, -ца, -це  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. ниций — Ниций, -а, -е Подлый, низкій, пошлый. Як ница собака, знишку рве. Ном. № 3039. Дітки мої! — каже тоненьким ницим голоском. К. ЧР. 262. Чортяці ницу душу продаєш. К. ПС. 85.  Словник української мови Грінченка