нишпорка
НИ́ШПОРКА, и, ж., діал.
1. Місце, в якому можна сховати щось або сховатися; схованка.
Обходила всі глухі кутки, обнишпорила всі нишпорки – нема [Івася], як у воду впав! (Панас Мирний);
І от як уже нічого й бити стало, як уже обшарили вони всі куточки й нишпорки, – став Степан серед хати і, трясучи кулаком у повітрі, крикнув: – Ой не попадайся мені більше..! (Г. Хоткевич).
2. перен., зневажл. Про людину, яка надмірно цікавиться всім, потай слідкує за ким-небудь.
– Це не дядина, а нишпорка! Винишпорила-таки тебе (І. Нечуй-Левицький);
[Стефан:] Ехе-хе! (Ходить по камері, нудьгуючи). У вас як тут – оті нишпорки (киває на двері) дуже слідкують за вами? (С. Васильченко).
Словник української мови (СУМ-20)