новизна
НОВИЗНА́, и́, ж.
1. Властивість і якість за знач. нови́й.
Оригінальність, новизна першої п'єси Кропивницького полягала в тому, що в ній знайшли відображення нові явища соціальної дійсності (з навч. літ.);
Ми можемо вже сьогодні і завтра відобразити на екрані новизну і красу розуму свого народу, красу взаємин і прагнень (О. Довженко);
Незвичайний своєю новизною і грандіозністю краєвид полонив вразливу на все прекрасне дівчину (В. Козаченко).
2. Усе нове, що недавно пізнали, усвідомили, відчули і т. ін., що було ще невідомим, непізнаним.
Емігрантська преса вже втратила для мене свою новизну (І. Кулик);
Катюша сказала, що приїхала організувати нас [дітей], і це лякало всіх незвичністю і новизною (М. Чабанівський).
Словник української мови (СУМ-20)