нововірець

НОВОВІ́РЕЦЬ, рця, ч.

Новонавернений, новий прихильник якоїсь релігії; неофіт.

Завзяття, енергія нововірця.

Значення в інших словниках

1. нововірець — новові́рець іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. нововірець — див. НЕОФІТ.  Словник синонімів Караванського
3. нововірець — -рця, ч. Послідовник нового вчення, нової віри.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. нововірець — Нововірець, -рця м. Послѣдователь новаго ученія, новой вѣры. К. ЦН. 297.  Словник української мови Грінченка