нововірець
НОВОВІ́РЕЦЬ, рця, ч.
Новонавернений, новий прихильник якоїсь релігії; неофіт.
Завзяття, енергія нововірця.
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- нововірець — новові́рець іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- нововірець — див. НЕОФІТ. Словник синонімів Караванського
- нововірець — -рця, ч. Послідовник нового вчення, нової віри. Великий тлумачний словник сучасної мови
- нововірець — Нововірець, -рця м. Послѣдователь новаго ученія, новой вѣры. К. ЦН. 297. Словник української мови Грінченка