нововірець

новові́рець

-рця, ч.

Послідовник нового вчення, нової віри.

Значення в інших словниках

1. нововірець — новові́рець іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. нововірець — див. НЕОФІТ.  Словник синонімів Караванського
3. нововірець — НОВОВІ́РЕЦЬ, рця, ч. Новонавернений, новий прихильник якоїсь релігії; неофіт. Завзяття, енергія нововірця.  Словник української мови у 20 томах
4. нововірець — Нововірець, -рця м. Послѣдователь новаго ученія, новой вѣры. К. ЦН. 297.  Словник української мови Грінченка