новохрещенець

НОВОХРЕЩЕ́НЕЦЬ, нця, ч.

Той, кого недавно або тільки що охрещено, навернено до якоїсь релігії.

Значення в інших словниках

1. новохрещенець — новохреще́нець іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. новохрещенець — Особа, яка недавно або щойно прийняла Таїнство Хрещення; охрещений ім.  Словник церковно-обрядової термінології
3. новохрещенець — -нця, ч. Той, хто недавно охрестився; особа іншої віри, що прийняла християнство.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. новохрещенець — Новохреще́нець, -нця м. Неофитъ, новокрещенный. Шевч. 605.  Словник української мови Грінченка