нотувати
НОТУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок.
1. Коротко записувати що-небудь, робити нотатки.
Перед очима [письменника] постають десятки нових і нових картин, які треба хоча б коротенько нотувати в зошит (В. Кучер);
Сафаров щось швидко нотував у записну книжечку (О. Донченко).
2. Фіксувати в пам'яті, запам'ятовувати.
Ми дивились і все нотували в пам'яті (С. Журахович);
Запаленими очима Андрій нотував деталі, які раніше проходили повз його свідомість: санітарні підводи біля воріт, великі простирадла, вивішені на дворищах, жіночі постаті в військовому (Ю. Бедзик).
Словник української мови (СУМ-20)