нудитися

НУ́ДИ́ТИСЯ, ну́джу́ся, ну́дишся, недок.

1. Відчувати нудьгу; перебувати в стані нудьги.

Годі ж нудитись, складаючи руки; Кличе робітників рідна земля... (П. Грабовський);

Вона сиділа оце, слухняна, в хаті й нудилась без роботи (М. Коцюбинський);

Мелашка вже нудилась за Бієвцями, за батьком, за своєю доброю матір'ю (І. Нечуй-Левицький);

Яшко довго нудився на самоті (А. Головко);

* Образно. Небо нудилося. Хмари затягли обрій, наповзали, налягали на землю (К. Гордієнко).

2. рідко. Відчувати нудоту (у 2 знач.).

– От кобець – менший вас, а їсти як захоче: Летить – і душить горобця. Зате він з голоду ніколи не нудився (Є. Гребінка).

◇ (1) Нуди́тися сві́том (д) див. ну́ди́ти.

Значення в інших словниках

1. нудитися — ну́ди́тися дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. нудитися — Нудьгувати, нудити|ся| світом, нидіти, марудитися, с. нудити нудом, вдаватися в тугу.  Словник синонімів Караванського
3. нудитися — див. хандрити  Словник синонімів Вусика
4. нудитися — [нудиетиес'а і нудитиес'а] нуджус'а, нудиес':а, нудиец':а, нуд'ац':а; нак. нудис'а, нуд'іц':а і нудз'с'а, нуд'теис'а  Орфоепічний словник української мови
5. нудитися — нуджуся, нудишся, недок. 1》 Відчувати нудьгу; перебувати в стані нудьги. 2》 рідко. Відчувати нудоту (у 2 знач.).  Великий тлумачний словник сучасної мови
6. нудитися — ну́ди́ти / зану́ди́ти (бі́лим) сві́том. 1. Перебувати в стані апатії, знемагати від бездіяльності; нудьгувати. Сидиш та світом нудиш (Укр.. присл..); — Що робити? Як бути? Нуджу світом. То в цей куток загляну, то в той (А.  Фразеологічний словник української мови
7. нудитися — НУДЬГУВА́ТИ (відчувати гнітючий душевний стан від бездіяльності, відсутності розваг, інтересу до навколишнього), НУ́ДИ́ТИСЯ, СКУЧА́ТИ рідше; НИ́ДІТИ, СКНІ́ТИ, МАРУ́ДИТИСЯ розм.  Словник синонімів української мови
8. нудитися — Ну́ди́тися, ну́джу́ся, ну́дишся; не ну́дься, не ну́дьмося, не ну́дьтеся  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
9. нудитися — НУ́ДИ́ТИСЯ, ну́джу́ся, ну́дишся, недок. 1. Відчувати нудьгу; перебувати в стані нудьги. Годі ж нудитись, складаючи руки; Кличе робітників рідна земля… (Граб., І, 1959, 329); Вона сиділа оце, слухняна, в хаті й нудилась без роботи (Коцюб.  Словник української мови в 11 томах
10. нудитися — Ну́ди́тися, -джу́ся, -дишся гл. Тосковать, скучать; томиться. Ой не пряди, моя мила, не нудися: прийде весна, святе літо, приберися. н. п. Він з голоду ніколи не нудився. Греб. 364.  Словник української мови Грінченка