нуртуючий
НУРТУ́ЮЧИЙ, а, е.
Який нуртує.
Може, своїми слабкими руками З серця твойого знімаю я камінь, Серце ж те буйне, Серце нуртуюче! (Л. Забашта);
[Вадим:] Збагнув я нині Демона страждання, його клятьби нуртуючу глибінь... (О. Левада).
Словник української мови (СУМ-20)