нуртуючий

НУРТУ́ЮЧИЙ, а, е. Дієпр. акт. теп. ч. до нуртува́ти.

Може, своїми слабкими руками З серця твойого знімаю я камінь, Серце ж те буйне, Серце нуртуюче! (Забашта, Квіт.., 1960, 71);

[Вадим:] Збагнув я нині Демона страждання, його клятьби нуртуючу глибінь… (Лев., Драми.., 1967, 396).

Значення в інших словниках

1. нуртуючий — див. жвавий  Словник синонімів Вусика
2. нуртуючий — НУРТУ́ЮЧИЙ, а, е. Який нуртує. Може, своїми слабкими руками З серця твойого знімаю я камінь, Серце ж те буйне, Серце нуртуюче! (Л. Забашта); [Вадим:] Збагнув я нині Демона страждання, його клятьби нуртуючу глибінь... (О. Левада).  Словник української мови у 20 томах