нуряти

НУРЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., діал.

1. неперех. Ширяти.

Раз — і знявся [дятел], й полетів, Нуряючи над снігом синюватим… (Рильський, І, 1960, 251).

2. перех. Занурювати.

Целя з правдивою розкішшю нуряла в ній [воді] свої руки, мила лице, шию і рамена м’якою губкою (Фр., II, 1950, 289).

Значення в інших словниках

1. нуряти — нуря́ти дієслово недоконаного виду ширяти; занурювати діал.  Орфографічний словник української мови
2. нуряти — -яю, -яєш, недок., діал. 1》 неперех. Ширяти. 2》 перех. Занурювати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. нуряти — НУРЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., діал. 1. Ширяти. Раз – і знявся [дятел], й полетів, Нуряючи над снігом синюватим... (М. Рильський). 2. що. Занурювати. Целя з правдивою розкішшю нуряла в ній [воді] свої руки, мила лице, шию і рамена м'якою губкою (І. Франко).  Словник української мови у 20 томах