нявчати
НЯВЧА́ТИ, чу́, чи́ш, недок.
Підсил. до ня́вкати.
А кіт що є духу нявчить (Г. Квітка-Основ'яненко);
Потім вона [баба] почала плескатися біля умивальника, а коти нявчати під дверима (Ю. Смолич);
* Образно. На мостику гавкав і нявчав магнітофон (Ю. Збанацький).
Словник української мови (СУМ-20)