нявчати
НЯВЧА́ТИ, чу́, чи́ш, недок., розм. Те саме, що ня́вкати.
А кіт що є духу нявчить (Кв.-Осн., II, 1956, 193);
Потім вона [баба] почала плескатися біля умивальника, а коти нявчати під дверима (Смолич, III, 1959, 96);
*Образно. На мостику гавкав і нявчав магнітофон (Збан., Мор. чайка, 1959, 84).
Словник української мови (СУМ-11)