нічогенький
НІЧОГЕ́НЬКИЙ, а, е, розм.
1. Цілком пристойний, непоганий, досить добрий.
Вільчинський писав давно вже, він не з кращих письменників, хоч і у нього є нічогенькі речі, особливо гумористичні (М. Коцюбинський).
2. Який подобається, викликає симпатію (про людину); приємний, симпатичний, привабливий.
Поза службовими взаєминами Євецький – сама люб'язність та доброзичливість. Особливо це відчувають лікарки, медичні сестри та лаборантки – нічогенькі й не старші за тридцять років (Ю. Шовкопляс).
3. Який трохи перевищує звичайний розмір.
– Нічогенька хмарка, – каже людина з йоржиком, – доки змалюєте, щоб бува не втопила... (Ю. Яновський);
Калюжа була таки, нівроку, нічогенька (Ю. Смолич).
Словник української мови (СУМ-20)