нічогенький
НІЧОГЕ́НЬКИЙ, а, е, розм. Цілком пристойний, непоганий, досить добрий.
Вільчинський писав давно вже, він не з кращих письменників, хоч і у нього є нічогенькі речі, особливо гумористичні (Коцюб., III, 1956, 152);
— Колгосп у нас, як знаєте, нічогенький… — Нічогенький, — погоджується Явтух Каленикович (Ю. Янов., II, 1954, 182);
// Красивий, симпатичний, привабливий (про людину).
Поза службовими взаєминами Євецький — сама люб’язність та доброзичливість. Особливо це відчувають лікарки, медичні сестри та лаборантки — нічогенькі й не старші за тридцять років (Шовк., Людина.., 1962, 102);
// Великий, значних розмірів.
— Нічогенька хмарка,— каже людина з йоржиком,— доки змалюєте, щоб бува не втопила… (Ю. Янов., II, 1954, 197);
Калюжа була таки, нівроку, нічогенька (Смолич, Сорок вісім.., 1937, 127).
Словник української мови (СУМ-11)