нічого
НІЧО́ГО, займ., запереч.
1. Те саме, що ніщо́.
Зоя, пораючись вранці у своїй радіорубці й відкриваючи за звичкою вікно, що виходило в степ, не бачила тепер там нічого втішного (О. Гончар).
2. розм. Те саме, що ніскі́льки 1.
Почав Ведмідь хазяйнувати, У пасіці порядкувати: .. Дознались, кинулись до його – І меду не знайшли нічого... (Л. Глібов);
Кухар при відході наказував [хлопцям]: – А чистенько полоти, нічого бур'яну не лишати (Л. Мартович).
3. у знач. пред., розм. Непоганий, такий, як треба.
– Та й хазяйствечко нічого тепер. Добре, все добре (Марко Вовчок);
– Став я в болгарина .. Платня нічого, краща, ніж в наших сторонах (М. Коцюбинський);
Нічого в цьому році озимина, а ярі стоять зеленою рікою (М. Стельмах).
4. у знач. присл., перев. зі сл. собі, розм. Непогано.
Я перше училась грать і вже нічого собі грала, але тепер через руку перестала (Леся Українка);
Вчора прислали мені зі Львова мою книжку “З глибини”. Нічого собі виглядає (М. Коцюбинський).
Не ма́ти нічо́го див. ма́ти²;
Нічо́го йому́ не вді́єш <�Що [ж ти] йому́ (з ним) вді́єш> див. уді́яти;
Нічо́го не вді́єш; Що вді́єш (рідко вді́яти) див. уді́яти;
(1) Це ще нічо́го – з цим можна погодитися, примиритися, це не так важливо, не головне.
◇ Бі́льше (більш) нічо́го див. бі́льше;
(2) Не ба́чити нічо́го, крім свого́ но́са і живота́ (д) див. ба́чити;
Нема́ нічо́го за душе́ю див. нема́;
Не ма́ти душі́ <�Не ма́ти нічо́го за душе́ю> див. ма́ти²;
Не ма́ти нічо́го про́ти див. ма́ти²;
Нічо́го [бі́льше] не лиша́ється (не залиша́ється, не зостає́ться, рідко не остає́ться і т. ін.) / не лиши́лося (не зали́ши́лося, не зоста́лося, рідко не оста́лося і т. ін.) [, як] див. лиша́тися;
(3) Нічо́го не ма́ти за душе́ю (д) див. ма́ти²; Нічо́го не ска́жеш див. сказа́ти;
(4) Нічо́го поді́бного – уживається для вираження незгоди з ким-, чим-небудь або заперечення чогось.
– Чи думаєш, що я справді такий уже відсталий, отак загруз у пережитках? Нічого подібного (А. Головко);
(5) Нічо́го собі́:
а) непоганий, пристойний, досить добрий; такий як треба.
Тітка, ласкаво дивлячись на неї [молодичку], сказала: – Нічого собі, дорідна ягода... (Є. Гуцало);
б) (з дієсл.) непогано, пристойно, досить добре.
Я перше училась грать і вже нічого собі грала, але тепер через руку перестала (Леся Українка);
– Я хоч і знаю, що мій Хаїм учиться... нічого собі, а все ж просто серце в мене упало при ваших словах (Г. Хоткевич);
Нічо́го тако́го див. таки́й;
Що [ж] (нічо́го не) поді́єш див. поді́яти.
НІ́ЧОГО, у знач. пред., з інфін.
1. Не доводиться, не випадає.
[Баклажаненко:] Бачиш, тобі і збиратись нічого, бо ти уже одягнений, тільки другий черевик надінь (І. Микитенко);
// Не варто; не треба; нема сенсу.
Ставало вогко й холодно. Поночі нічого було рушатись (М. Коцюбинський);
Приходив [Улас] до такого висновку, що з такими знаннями, як у нього, нічого й потикатися в університет (Григорій Тютюнник).
2. займ. запереч., з інфін. Уживається для позначення заперечного об'єкта дії або його відсутності; нема чого.
Ісправник Трохи не сказився. Що нічого, бачиш, взяти, А він же трудився! (Т. Шевченко);
Почав Ведмідь хазяйнувати, У пасіці порядкувати: .. Дознались, кинулись до його – І меду не знайшли нічого... (Л. Глібов);
– Нам нічого втрачати, хіба що кайдани! (А. Головко);
Кухар при відході наказував [хлопцям]: – А чистенько полоти, нічого бур'яну не лишати (Л. Мартович).
Словник української мови (СУМ-20)