нічого

НІЧО́ГО, у знач. присудк. сл., з інфін. Не доводиться, не випадає.

Людська гідність, — цього в світі капіталістів шукати нічого (Ленін, 31, 1973, 122);

[Баклажаненко:] Бачиш, тобі і збиратись нічого, бо ти уже одягнений, тільки другий черевик надінь (Мик., І, 1957, 439);

// Не варто; не треба; нема чого.

Ставало вогко й холодно. Поночі нічого було рушатись (Коцюб., І, 1955, 363);

— У чека, думаю, вам нічого йти. Сьогодні воно виїхало в одно з віддалених сіл повіту (Стельмах, II, 1962, 161);

Приходив [Улас] до такого висновку, що з такими знаннями, як у нього, нічого й потикатися в університет (Тют., Вир, 1964, 52).

◊ Ні́чого гріха́ кри́ти (таї́ти) див. гріх;

Ні́чого [і, й] каза́ти (говори́ти) — без сумніву, дійсно, безперечно, насправді.

Смішив [Максим] усіх і реготався сам… Товариський чоловік, нічого казати! (Мирний, І, 1949, 215);

Нічого й говорити, яке найважливіше значення мають для письменника саме такі— колективні зустрічі з читачем (Смолич, Розм. з чит., 1953, 6).

2. займ. запереч., з інфін. Уживається для позначення заперечного об’єкта дії або його відсутності.

Ісправник Трохи не сказився. Що нічого, бачиш, взяти, А він же трудився! (Шевч., І, 1963, 304);

— Нам нічого втрачати, хіба що кайдани! (Головко, І, 1957, 63).

◊ З (від) ні́чого роби́ти див. роби́ти;

І ду́мати ні́чого див. ду́мати;

Ні́чого мо́вити див. мо́вити;

Ні́чого роби́ти див. роби́ти;

Ні́чого сказа́ти див. сказа́ти.

НІЧО́ГО.

1. займ. запереч, див. ніщо́.

2. займ. запереч., розм. Те саме, що ніскі́льки 1.

Почав Ведмідь хазяйнувати, У пасіці порядкувати: ..Дознались, кинулись до його — І меду не знайшли нічого… (Гл., Вибр., 1957, 96);

Кухар при відході наказував [хлопцям]: — А чистенько полоти, нічого бур’яну не лишати (Март., Тв., 1954, 149).

3. у знач. присудк. сл., розм. Непоганий, такий, як треба.

— Та й хазяйствечко нічого тепер. Добре, все добре (Вовчок, І, 1955, 281);

— Став я в болгарина.. Платня нічого, краща, ніж в наших сторонах (Коцюб., І, 1955, 141);

Нічого в цьому році озимина, а ярі стоять зеленою рікою (Стельмах, Правда.., 1961, 402).

4. у знач. присл., перев. з сл. собі, розм. Непогано.

Я перше училась грать і вже нічого собі грала, але тепер через руку перестала (Л. Укр., V, 1956, 6);

Вчора прислали мені зі Львова мою книжку "З глибини". Нічого собі виглядає (Коцюб., III, 1956, 336).

Значення в інших словниках

1. нічого — ні́чого присудкове слово не доводиться, не випадає незмінювана словникова одиниця нічо́го прислівник ніскільки; жодної речі, факту тощо; непогано — розм. незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
2. нічого — 1. (про повну відсутність чого-небудь) дірка з (від) бублика, жарт.; ні (ані) гич; дуля з маком, вульг. Взяв з бублика дірку!.. (Нехода, Хто сіє вітер, 1959, с. 157); – Вуйко Степан! – радо скочив з лавки Михайлик. – Цукерки маєте?...  Словник фразеологічних синонімів
3. нІчого — пр. сл., нема чого, не варто, не треба, не випадає; ЗАЙ. нема що.  Словник синонімів Караванського
4. нічого — див. добре; немає  Словник синонімів Вусика
5. нічого — I у знач. присудк. сл., з інфін. Не доводиться, не випадає. || Не варто; не треба; нема чого. Нічого й казати — без сумніву, дійсно, безперечно, насправді. II займ. запереч., з інфін. Уживається для позначення заперечного об'єкта дії або його відсутності.  Великий тлумачний словник сучасної мови
6. нічого — НІЧО́ГО, займ., запереч. 1. Те саме, що ніщо́. Зоя, пораючись вранці у своїй радіорубці й відкриваючи за звичкою вікно, що виходило в степ, не бачила тепер там нічого втішного (О. Гончар). 2. розм. Те саме, що ніскі́льки...  Словник української мови у 20 томах
7. нічого — З пустого і порожнього нічого не набереш, ані наллєш. Не можна взяти там, де нічого нема. Нічого й не чув, як комар чхнув. Не звернув уваги на другорядну річ.  Приповідки або українсько-народня філософія
8. нічого — від (з) ні́чого роби́ти. Через бездіяльність, маючи вільний час. Пейсатий корчмар сидить на порозі своєї корчми і від нічого робити перебирає пальцями (Г.  Фразеологічний словник української мови
9. нічого — НЕПОГА́НО (досить добре), НІВРО́КУ розм., НІЧО́ГО розм., НІЧОГЕ́НЬКО розм., НЕАБИ́ЯК розм., НЕЗГІ́РШЕ (НЕЗГІ́РШ) розм.; ПРИСТО́ЙНО, ПІДХОДЯ́ЩЕ розм. (у відповідності до певних вимог, умов). — Ви, Ягідко, добре орудуєте веслом? — Непогано (О.  Словник синонімів української мови
10. нічого — Ні́чого, присл. нічо́го, нічо́му, займ.  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
11. нічого — Нічо́го мѣст. Ничего. Нічого не знає. без нічо́го. Ни съ чѣмъ, съ пустыми руками. Пішов без нічого. Грин. III. 167. --------------- Нічого мѣст. Нечего. Нічого робити.  Словник української мови Грінченка