нічого
ні́чого
I у знач. присудк. сл., з інфін.
Не доводиться, не випадає.
|| Не варто; не треба; нема чого.
Нічого й казати — без сумніву, дійсно, безперечно, насправді.
II займ. запереч., з інфін.
Уживається для позначення заперечного об'єкта дії або його відсутності.
Великий тлумачний словник сучасної української мови