обачний
ОБА́ЧНИЙ, а, е.
1. Який діє розумно, спокійно, передбачливо.
– Моє життя – .. складна дипломатична гра, де переможе той, хто обачніший і розумніший (З. Тулуб);
Обачний, розсудливий, поміркований, він [Кармазин] у найкритичніші хвилини не втрачав .. самовладання (О. Гончар);
// Який виявляє обережність у своїх діях, не наражається на неприємність, небезпеку; обережний.
– Напишу до його лист і натякну, нехай буде обачнішим (І. Нечуй-Левицький);
Обачні дрохви голови звели, В траву хохітви залягли лякливі: Чи не стрільці, бува, оце найшли? (М. Рильський);
Настя добре знала Максимів характер і неспроста радила йому бути обачним і спокійним на екзаменах (І. Цюпа);
// Власт. такій людині.
Обачна відповідь.
2. Який зважає на інтереси, запити інших, виявляє повагу до них; чемний, уважний.
Питається [козак], де корчма новая, Шинкарка молодая..: – Тая на нас, на бідних летяг, Хоч зла, да й обачна (з думи);
Олена з ввічливості і родинного обов'язку просила Нестора зупинитись у них, .. але Нестор був настільки обачним, що від ночівлі відмовився (Ірина Вільде).
Словник української мови (СУМ-20)