обачно
ОБА́ЧНО.
Присл. до оба́чний.
Бідак живе обачно: раз на тиждень обідає, та й то не смачно (прислів'я);
Отець Харитін любив .. пожартувати .. Але з своєю Онисією Степанівною він жартував дуже обачно та обережно (І. Нечуй-Левицький);
З-за рогу виринув ще один гурт. На цей раз Сахно обачно поступилася (Ю. Смолич).
Словник української мови (СУМ-20)