обвінчаний

ОБВІ́НЧАНИЙ, а, е.

Дієпр. пас. до обвінча́ти.

Якось чудно дивитися на старих людей, котрі з кохання цілуються, як ніби обвінчана вчора парочка (М. Коцюбинський).

Значення в інших словниках

1. обвінчаний — обві́нчаний дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. обвінчаний — [оубв’інчанией] м. (на) -ному/-н'ім, мн. -н'і  Орфоепічний словник української мови
3. обвінчаний — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до обвінчати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. обвінчаний — ОБВІ́НЧАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до обвінча́ти. Якось чудно дивитися на старих людей, котрі з кохання цілуються, як ніби обвінчана вчора парочка (Коцюб., І, 1955, 463).  Словник української мови в 11 томах