обвінчаний
ОБВІ́НЧАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до обвінча́ти.
Якось чудно дивитися на старих людей, котрі з кохання цілуються, як ніби обвінчана вчора парочка (Коцюб., І, 1955, 463).
Словник української мови (СУМ-11)ОБВІ́НЧАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до обвінча́ти.
Якось чудно дивитися на старих людей, котрі з кохання цілуються, як ніби обвінчана вчора парочка (Коцюб., І, 1955, 463).
Словник української мови (СУМ-11)