обвінчати

ОБВІНЧА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех., з ким і без додатка. Поєднати шлюбом за церковним обрядом.

Піп вас обвінчає; Вибирайте старостів, Хай музика грає (Бор., Тв., 1967, 67);

*Образно. Росте гармонія, зміцняється і плине, — І раптом піснею прорвалася вона Про того вояка, що дальня чужина Його з могилою у полі обвінчала (Міцк., П. Тадеуш, перекл. Рильського, 1927, 322);

Одягнула нам війна польові шинелі, обвінчала нас вона під вінком шрапнелі (Швець, Неспок. літо, 1959, 81).

Значення в інших словниках

1. обвінчати — обвінча́ти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. обвінчати — -аю, -аєш, док., перех., з ким і без додатка. Поєднати шлюбом за церковним обрядом.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. обвінчати — ОБВІНЧА́ТИ, а́ю, а́єш, док., кого з ким і без дод. Поєднати шлюбом за церковним обрядом. Піп вас обвінчає; Вибирайте старостів, Хай музика грає (Л. Боровиковський); Крючковський зажадав, щоб його негайно обвінчали з попівною (П. Панч); Коли б же швидше ..  Словник української мови у 20 томах
4. обвінчати — ОДРУЖИ́ТИ з ким, на кому і без додатка (з'єднати шлюбом чоловіка з жінкою), ПОЄДНА́ТИ кого з ким, СПАРУВА́ТИ, ПРИСТРО́ЇТИ розм., ОБКРУТИ́ТИ розм. (ОКРУТИ́ТИ розм.), ПОДРУЖИ́ТИ розм., ЗАШЛЮ́БИТИ заст., ОПЕНЬГА́ТИ діал.  Словник синонімів української мови