Великий тлумачний словник сучасної української мови
Значення в інших словниках
обвінчаний —
обві́нчаний дієприкметник
Орфографічний словник української мови
обвінчаний —
[оубв’інчанией] м. (на) -ному/-н'ім, мн. -н'і
Орфоепічний словник української мови
обвінчаний —
ОБВІ́НЧАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. до обвінча́ти. Якось чудно дивитися на старих людей, котрі з кохання цілуються, як ніби обвінчана вчора парочка (М. Коцюбинський).
Словник української мови у 20 томах
обвінчаний —
ОБВІ́НЧАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до обвінча́ти. Якось чудно дивитися на старих людей, котрі з кохання цілуються, як ніби обвінчана вчора парочка (Коцюб., І, 1955, 463).
Словник української мови в 11 томах