обвітрювати
ОБВІ́ТРЮВАТИ, юю, юєш, недок., ОБВІ́ТРИТИ, рю, риш, док., кого, що.
Обдувати вітром, свіжим повітрям; обвівати, овівати.
Прохолода обвітрює скроні;
// безос.
Що далі їхали, все дужче бралося чистим і теплим повівом: обвітрювало обличчя, радуючи після димової гіркоти, газу, сирості і вугільної пилюки залізничних вузлів (В. Барка);
// Спричиняти пересихання, шерхлість і т. ін. шкіри відкритих частин тіла (про вітер).;
// безос.
[Надежда:] Хоч хусткою зав'яжи [підборіддя], а то обвітрить тебе в дорозі... (М. Кропивницький).
Словник української мови (СУМ-20)