обвітрювати —
обві́трювати дієслово недоконаного виду
Орфографічний словник української мови
обвітрювати —
-юю, -юєш, недок., обвітрити, -рю, -риш, док., перех. Обдувати вітром, свіжим повітрям; обвівати, овівати. || безос. Викликати пересихання, шерхлість і т. ін. шкіри відкритих частин тіла (про вітер).
Великий тлумачний словник сучасної мови
обвітрювати —
ОБВІ́ТРЮВАТИ, юю, юєш, недок., ОБВІ́ТРИТИ, рю, риш, док., кого, що. Обдувати вітром, свіжим повітрям; обвівати, овівати. Прохолода обвітрює скроні; // безос.
Словник української мови у 20 томах
обвітрювати —
ОБВІВА́ТИ (ОВІВА́ТИ) (про подув вітру, струмінь повітря, запах і т. ін.), ОБВІ́ЮВАТИ (ОВІ́ЮВАТИ), ОБДАВА́ТИ, ОПОВИВА́ТИ, ОПА́ХУВАТИ, ОБДУВА́ТИ, ОБВІ́ТРЮВАТИ, ОБДИМА́ТИ (тільки про вітер, струмінь повітря); ПОДИХАТИ чим (злегка, час від часу). — Док.
Словник синонімів української мови
обвітрювати —
ОБВІ́ТРЮВАТИ, юю, юєш, недок., ОБВІ́ТРИТИ, рю, риш, док., перех. Обдувати вітром, свіжим повітрям; обвівати, овівати. Прохолода обвітрює скроні; // безос. Викликати пересихання, шерхлість і т. ін. шкіри відкритих частин тіла (про вітер).
Словник української мови в 11 томах