обвітрювати
ОБВІ́ТРЮВАТИ, юю, юєш, недок., ОБВІ́ТРИТИ, рю, риш, док., перех. Обдувати вітром, свіжим повітрям; обвівати, овівати.
Прохолода обвітрює скроні;
// безос. Викликати пересихання, шерхлість і т. ін. шкіри відкритих частин тіла (про вітер).
[Надежда:] Хоч хусткою зав’яжи [підборіддя], а то обвітрить тебе в дорозі… (Кроп., III, 1959, 181).
Словник української мови (СУМ-11)