обеззброювати
ОБЕЗЗБРО́ЮВАТИ, юю, юєш, недок., ОБЕЗЗБРО́ЇТИ, о́ю, о́їш, док., кого, що.
1. Відбирати зброю у кого-небудь.
Матроси .. за одну мить обеззброюють обера й інтенданта, в'яжуть кабелем руки й ноги (В. Кучер);
Налетівши на військову команду, турбаївці миттю обеззброїли її й перев'язали (О. Гончар).
2. кого і без дод., перен. Діями, поведінкою, словами і т. ін. робити неспроможним чому-небудь протидіяти, що-небудь заперечувати.
Сміялися всі, крім анархістів. Сміх завше обеззброює (Ю. Яновський);
Багато гірких хвилин довелось пережити Каргатові. Але невдача не обеззброїла його, не відбила охоти працювати далі (Ю. Шовкопляс);
// Заспокоюючи, привертаючи до себе, вгамовувати чиє-небудь роздратування або упередженість.
Хома опинився спереду всіх і простягнув йому руку, обеззброюючи Максима своєю широкою усмішкою (Н. Рибак);
Вона заворожила, приборкала, обеззброїла мене своєю чистотою, своєю ясністю, своєю гордою незайманістю (В. Речмедін).
Словник української мови (СУМ-20)