обеззброювати
ОБЕЗЗБРО́ЮВАТИ, юю, юєш, недок., ОБЕЗЗБРО́ЇТИ, о́ю, о́їш, док., перех.
1. Відбирати зброю у кого-небудь.
Матроси.. за одну мить обеззброюють обера й інтенданта, в’яжуть кабелем руки й ноги (Кучер, Голод, 1961, 130);
Налетівши на військову команду, турбаївці миттю обеззброїли її й перев’язали (Гончар, Таврія, 1952, 194).
2. перен. Діями, поведінкою, словами і т. ін. робити неспроможним чому-небудь протидіяти, що-небудь заперечувати.
Сміялися всі, крім анархістів. Сміх завше обеззброює (Ю. Янов., І, 1958, 197);
Багато гірких хвилин довелось пережити Каргатові. Але невдача не обеззброїла його, не відбила охоти працювати далі (Шовк., Інженери, 1956, 285);
// Заспокоюючи, привертаючи до себе, вгамовувати чиє-небудь роздратування або упередженість.
Хома опинився спереду всіх і простягнув йому руку, обеззброюючи Максима своєю широкою усмішкою (Рибак, Час.., 1960, 771);
Вона заворожила, приборкала, обеззброїла мене своєю чистотою, своєю ясністю, своєю гордою незайманістю (Речм., Твій побратим, 1962, 174).
Словник української мови (СУМ-11)