обезкрилений

ОБЕЗКРИ́ЛЕНИЙ, а, е.

1. Дієпр. пас. до обезкри́лити.

Мій вітряк за школою, давно вже вітром обезкрилений, доживає під сонцем останні дні (П. Панч);

// у знач. прикм.

* Образно. Хилить осінь чоло зморене, плечі обезкрилені (Н. Забіла).

2. у знач. прикм., перен. Який втратив бадьорість, натхнення і т. ін.; безкрилий.

І тепер стояла перед Турбаєм інша Ганна – зів'яла, постаріла, обезкрилена. Не зазнала жодної радості в житті (М. Руденко).

Значення в інших словниках

1. обезкрилений — обезкри́лений дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. обезкрилений — [обеизкрилеинией] м. (на) -ному/-н'ім, мн. -н'і  Орфоепічний словник української мови
3. обезкрилений — -а, -е. 1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до обезкрилити. || у знач. прикм. 2》 у знач. прикм., перен. Який втратив бадьорість, натхнення і т. ін.; безкрилий (у 2 знач.).  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. обезкрилений — ОБЕЗКРИ́ЛЕНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до обезкри́лити. Мій вітряк за школою, давно вже вітром обезкрилений, доживає під сонцем останні дні (Панч, Вибр., 1936, 376); // У знач. прикм. *Образно.  Словник української мови в 11 томах