обезкрилений
ОБЕЗКРИ́ЛЕНИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. до обезкри́лити.
Мій вітряк за школою, давно вже вітром обезкрилений, доживає під сонцем останні дні (П. Панч);
// у знач. прикм.
* Образно. Хилить осінь чоло зморене, плечі обезкрилені (Н. Забіла).
2. у знач. прикм., перен. Який втратив бадьорість, натхнення і т. ін.; безкрилий.
І тепер стояла перед Турбаєм інша Ганна – зів'яла, постаріла, обезкрилена. Не зазнала жодної радості в житті (М. Руденко).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- обезкрилений — обезкри́лений дієприкметник Орфографічний словник української мови
- обезкрилений — [обеизкрилеинией] м. (на) -ному/-н'ім, мн. -н'і Орфоепічний словник української мови
- обезкрилений — -а, -е. 1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до обезкрилити. || у знач. прикм. 2》 у знач. прикм., перен. Який втратив бадьорість, натхнення і т. ін.; безкрилий (у 2 знач.). Великий тлумачний словник сучасної мови
- обезкрилений — ОБЕЗКРИ́ЛЕНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до обезкри́лити. Мій вітряк за школою, давно вже вітром обезкрилений, доживає під сонцем останні дні (Панч, Вибр., 1936, 376); // У знач. прикм. *Образно. Словник української мови в 11 томах