обезкрилений
ОБЕЗКРИ́ЛЕНИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. мин. ч. до обезкри́лити.
Мій вітряк за школою, давно вже вітром обезкрилений, доживає під сонцем останні дні (Панч, Вибр., 1936, 376);
// У знач. прикм.
*Образно. Хилить осінь чоло зморене, плечі обезкрилені (Забіла, Поезії, 1963, 91).
2. у знач. прикм., перен. Який втратив бадьорість, натхнення і т. ін.; безкрилий (у 2 знач.).
І тепер стояла перед Турбаєм інша Ганна — зів’яла, постаріла, обезкрилена. Не зазнала жодної радості в житті (Руд., Остання шабля, 1959, 172).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- обезкрилений — обезкри́лений дієприкметник Орфографічний словник української мови
- обезкрилений — [обеизкрилеинией] м. (на) -ному/-н'ім, мн. -н'і Орфоепічний словник української мови
- обезкрилений — -а, -е. 1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до обезкрилити. || у знач. прикм. 2》 у знач. прикм., перен. Який втратив бадьорість, натхнення і т. ін.; безкрилий (у 2 знач.). Великий тлумачний словник сучасної мови
- обезкрилений — ОБЕЗКРИ́ЛЕНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. до обезкри́лити. Мій вітряк за школою, давно вже вітром обезкрилений, доживає під сонцем останні дні (П. Панч); // у знач. прикм. * Образно. Хилить осінь чоло зморене, плечі обезкрилені (Н. Забіла). 2. у знач. прикм. Словник української мови у 20 томах