обезнадієний
ОБЕЗНАДІ́ЄНИЙ, а, е.
Дієпр. пас. до обезнаді́яти.
Жінки сумні й зовсім обезнадієні вийшли в коридор (А. Головко);
// у знач. прикм.
Тільки обезнадієна любов і радість несподіваної зустрічі могли б спричинити такі рясні сльози (Іван Ле).
Словник української мови (СУМ-20)