обивательський
ОБИВА́ТЕЛЬСЬКИЙ, а, е.
1. Власт. обивателю, обивателям (у 1 знач.).
Не тільки обивательська свідомість жінки – влаштувати себе, – а й якесь незрозуміле ще захоплення її молодості допомогли тут Храпкову одружитися (Іван Ле).
2. заст. Прикм. до обива́тель 2.
В містечку шляхта склала обивательську хоругву .. В хоругві буде з півста чоловік (П. Панч);
// Належний обивателю, обивателям.
Становий .. сів на обивательські коні, покотив з Пісок (Панас Мирний).
3. зах. Прикм. до обива́тель 3.
Бідні були дівчата .. А претенсії [претензії] були – все ж таки вони діти урядника, а їх мати була шляхтянка, з обивательського дому (І. Франко).
Словник української мови (СУМ-20)