обивательський
ОБИВА́ТЕЛЬСЬКИЙ, а, е.
1. Власт. обивателю, обивателям (у 1 знач.).
Не тільки обивательська свідомість жінки – влаштувати себе, – а й якесь незрозуміле ще захоплення її молодості допомогли тут Храпкову одружитися (Іван Ле).
2. заст. Прикм. до обива́тель 2.
В містечку шляхта склала обивательську хоругву .. В хоругві буде з півста чоловік (П. Панч);
// Належний обивателю, обивателям.
Становий .. сів на обивательські коні, покотив з Пісок (Панас Мирний).
3. зах. Прикм. до обива́тель 3.
Бідні були дівчата .. А претенсії [претензії] були – все ж таки вони діти урядника, а їх мати була шляхтянка, з обивательського дому (І. Франко).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- обивательський — Обивательський ( = поміщицький, 341) (obywatelski) [MО,III] Словник з творів Івана Франка
- обивательський — обива́тельський прикметник Орфографічний словник української мови
- обивательський — -а, -е. 1》 Власт. обивателю, обивателям (у 1 знач.). 2》 заст. Прикм. до обиватель 2). || Належний обивателю, обивателям. 3》 зах. Прикм. до обиватель 3). Великий тлумачний словник сучасної мови
- обивательський — див. мірнота, буденний, тривіяльний, шаблонний, примітивний Словник чужослів Павло Штепа
- обивательський — ОБИВА́ТЕЛЬСЬКИЙ, а, е. 1. Власт. обивателю, обивателям (у 1 знач.). Не тільки обивательська свідомість жінки — влаштувати себе, — а й якесь незрозуміле ще захоплення її молодості допомогли тут Храпкову одружитися (Ле, Міжгір’я, 1953, 15). 2. заст. Прикм. Словник української мови в 11 томах