обивательський
ОБИВА́ТЕЛЬСЬКИЙ, а, е.
1. Власт. обивателю, обивателям (у 1 знач.).
Не тільки обивательська свідомість жінки — влаштувати себе, — а й якесь незрозуміле ще захоплення її молодості допомогли тут Храпкову одружитися (Ле, Міжгір’я, 1953, 15).
2. заст. Прикм. до обива́тель 2.
Ми не хочемо, щоб за зрадників, нашіптувачів, шпигунів одповідала обивательська маса (Еллан, II, 1958, 223);
// Належний обивателю, обивателям.
Становий.. сів на обивательські коні, покотив з Пісок (Мирний, II, 1954, 268).
3. зах. Прикм. до обива́тель 3.
Бідні були дівчата.. А претенсії [претензії] були — все ж таки вони діти урядника, а їх мати була шляхтянка, з обивательського дому (Фр., III, 1950, 97).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- обивательський — Обивательський ( = поміщицький, 341) (obywatelski) [MО,III] Словник з творів Івана Франка
- обивательський — обива́тельський прикметник Орфографічний словник української мови
- обивательський — -а, -е. 1》 Власт. обивателю, обивателям (у 1 знач.). 2》 заст. Прикм. до обиватель 2). || Належний обивателю, обивателям. 3》 зах. Прикм. до обиватель 3). Великий тлумачний словник сучасної мови
- обивательський — див. мірнота, буденний, тривіяльний, шаблонний, примітивний Словник чужослів Павло Штепа
- обивательський — ОБИВА́ТЕЛЬСЬКИЙ, а, е. 1. Власт. обивателю, обивателям (у 1 знач.). Не тільки обивательська свідомість жінки – влаштувати себе, – а й якесь незрозуміле ще захоплення її молодості допомогли тут Храпкову одружитися (Іван Ле). 2. заст. Прикм. Словник української мови у 20 томах