обкидати
ОБКИ́ДАТИ¹ див. обкида́ти¹.
ОБКИДА́ТИ¹, а́ю, а́єш, рідко ОБКИ́ДУВАТИ, ую, уєш, недок., ОБКИ́ДАТИ, аю, аєш, док.
1. кого, що. Кидати щось на кого-, що-небудь з усіх боків, по всій поверхні; закида́ти з усіх боків чим-небудь.
Люди були немов наркотизовані, – вони ходили від ятки до ятки, .. обкидали один одного паперовою січкою (Леся Українка);
Коні важко йшли вскач на гору, обкидаючи один одного відталою землею з-під копит (Іван Ле);
Всі спішилися, підбігали, підтупцьовували, хлопці обкидували дівчат снігом (Б. Лепкий);
Ромка люто відбивала напад, хоч її вже оточили й обкидали незліпленим снігом (Л. Смілянський);
// що. Накидати щось навколо кого-, чого-небудь.
Замість сіней Пилип зробив сяку-таку примостку, обкидавши зокола гноєм (Панас Мирний);
Андрій .. засунув знов горнятко, обкидав його жаром і мовчки осміхався (М. Коцюбинський).
2. що. Густо обшивати, обробляти нитками краї чого-небудь (хусточки, коміра і т. ін.); обметувати.
Обкидай комір заполоччю (Сл. Б. Грінченка).
ОБКИ́ДАТИ² див. обкида́ти².
ОБКИДА́ТИ², а́ю, а́єш, недок., ОБКИ́ДАТИ, аю, аєш і ОБКИ́НУТИ, ну, неш, док.
1. що. Відкидати щось кругом, з усіх боків чого-небудь.
Обкинь сніг коло кошари, щоб можна було випустить овечки на двір (Сл. Б. Грінченка).
2. що, чим. Обхоплювати, оточувати, огороджувати з усіх боків чим-небудь.
Кілька робітників кінчили довгі на п'ять сажнів розсадники й обкидали їх дошками (Н. Кобринська);
– Мислити він не вміє, та й нащо це йому? Зате він вміє .. обкинути певну територію колючим дротом (О. Гончар).
◇ (1) Обкида́ти о́ком (д) див. окида́ти;
(2) Обкида́ти по́глядом (д) див. окида́ти.
Словник української мови (СУМ-20)