облесливий
ОБЛЕ́СЛИВИЙ, а, е.
Який улещує, облещує; схильний до лестощів.
– Я думав, що маю діло з чесним, правдивим купцем, а не з нахабним, облесливим чоловіком (І. Нечуй-Левицький);
На людях вивідувала – ніхто не хвалить хлопця. Тихін безчесний. Облесливий (К. Гордієнко);
* Образно. Глянь сюди, – стрункий комиш Осоку стиска міцніш І, облесливий, шепоче Про її літа дівочі (О. Олесь);
// Сповнений лестощів.
[Хведоска:] Коли ж твоя розмова зо мною була облеслива й зрадлива – Бог тебе покарає! (М. Кропивницький);
Йому хотілося вліпити в оцю червону пошрамовану пику .. доброго ляпаса, щоб тільки не чути облесливих і фальшивих слів (М. Чабанівський).
Словник української мови (СУМ-20)