облесливий
ОБЛЕ́СЛИВИЙ, а, е. Який улещує, облещує; схильний до лестощів.
— Я думав, що маю діло з чесним, правдивим купцем, а не з нахабним, облесливим чоловіком (Н.-Лев., III, 1956, 393);
На людях вивідувала — ніхто не хвалить хлопця. Тихін безчесний. Облесливий (Горд., Дівчина.., 1954, 48);
*Образно. Глянь сюди, — стрункий комиш Осоку стиска міцніш І, облесливий, шепоче Про її літа дівочі (Олесь, Вибр., 1958, 175);
// Сповнений лестощів.
[Xведоска:] Коли ж твоя розмова зо мною була облеслива й зрадлива — бог тебе покарає! (Кроп., II, 1958, 54);
Йому хотілося вліпити в оцю червону пошрамовану пику куркуля доброго ляпаса, щоб тільки не чути облесливих і фальшивих слів (Чаб., Балкан. весна, 1960, 182).
Словник української мови (СУМ-11)