облизаний
ОБЛИ́ЗАНИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. до облиза́ти.
Де пропливла хвиля вогню, там попеліла земля, чорніли стовбури сосен, до половини облизані язиками полум'я (В. Гжицький);
Дон, облизаний вітрами, синів льодом (Григорій Тютюнник);
Старий парк, облизаний полум'ям, став видний кожним деревом (Б. Харчук);
З піщаного наносу визирав облизаний дощами крайчик казанка (М. Дочинець).
2. у знач. прикм. Те саме, що гладки́й.
Гарне таке [телятко], рябеньке, облизане, наче тільки що вмилося (О. Гончар).
Словник української мови (СУМ-20)