обличитель

ОБЛИЧИ́ТЕЛЬ, я, ч., кого, чого, книжн., рідко.

Те саме, що викрива́ч.

Господь послав Тебе нам, кроткого пророка І обличителя жестоких [жорстоких] Людей неситих (Т. Шевченко);

Суворий обличитель суспільного зла, Вишенський, проте, був безсилий вказати своїм землякам вихід з тяжкого становища (з наук. літ.).

Значення в інших словниках

1. обличитель — обличи́тель іменник чоловічого роду, істота рідко  Орфографічний словник української мови
2. обличитель — див. обвинувач  Словник чужослів Павло Штепа
3. обличитель — ОБЛИЧИ́ТЕЛЬ, я, ч., книжн., рідко. Те саме, що викрива́ч. Господь послав Тебе нам, кроткого пророка І обличителя жестоких [жорстоких] Людей неситих (Шевч.  Словник української мови в 11 томах