обличитель

ОБЛИЧИ́ТЕЛЬ, я, ч., книжн., рідко. Те саме, що викрива́ч.

Господь послав Тебе нам, кроткого пророка І обличителя жестоких [жорстоких] Людей неситих (Шевч., II, 1963, 323);

Поет нової революційної психології українського селянства і непримиренний обличитель всього ворожого.., Андрій Головко завоював.. щиру любов мільйонів читачів (Не ілюстрація.., 1967, 181).

Значення в інших словниках

1. обличитель — обличи́тель іменник чоловічого роду, істота рідко  Орфографічний словник української мови
2. обличитель — див. обвинувач  Словник чужослів Павло Штепа
3. обличитель — ОБЛИЧИ́ТЕЛЬ, я, ч., кого, чого, книжн., рідко. Те саме, що викрива́ч. Господь послав Тебе нам, кроткого пророка І обличителя жестоких [жорстоких] Людей неситих (Т.  Словник української мови у 20 томах